Кожний крок доби вимагає підготовки, кожна справжня подія зріє довго, з мільйонів годин, що пройшли марно, тільки одна стає справді історичною - зоряною годиною людства; якщо вона проб'є, вона визначає майбутні роки і століття… вона визначає долю сотень поколінь, спрямовує життя окремих людей, цілого народу і навіть всього людства.
Стефан Цвейг
Ти тримаєш в руках цю книжечку і вже прочитав її назву. Вона тебе не здивувала? "Європейський освітній портфель" - ти чув колись щось подібне? Ні? Тоді й спробуймо розібратись разом.
Почнемо з кінця. Чому "портфель"? Подивись уважно у свій портфель чи рюкзак, сумку, одним словом, те, з чим ти ходиш до гімназії. Що в ньому знаходиться? Зошити, щоб виконувати домашні завдання та записувати на уроках, підручники, з яких ти дізнаєшся щось нове, щоденник, щоб записувати домашнє завдання, ручки, олівці, а ще там можуть бути дискети, CD, журнал, який ти обіцяв принести другу, якісь папірці, а ще купа всього іншого, наявність чого в портфелі, можливо, не завжди розуміють батьки, але що є потрібним саме тобі. Правда ж? Так і цей "портфель" - це і зошит, і підручник, і щоденник, і ще щось, чого ти ще не знаєш, доки не ознайомився з ним. Це - та сама "купа всього" під однією обкладинкою.
Далі. Чому "освітній"? Тому що всі люди все життя вчаться, інколи навіть не усвідомлюючи цього, і їм потрібно те, що їм допоможе навчатись - портфель, та ті, хто їм допоможе - вчителі. Вчителі завжди поруч з тобою і завжди готові допомогти.
Чому "європейський"? Відповідь на це питання могла б бути дуже короткою, адже ти добре знаєш, що Україна взяла курс на європейську інтеграцію. Але не все так просто.
Чи розумієш ти, що таке "інтегруватися до Європи"? Звичайно, - скажеш ти, - щоб Україну прийняли до Євросоюзу. А навіщо? "Щоб нам було легше жити". А що треба для цього зробити? "Розвивати економіку, підняти рівень життя населення, вдосконалити закони". Молодець! Все правильно. А як це зробити? "Ну-у, це складно..." Справді, складно. Дивись:
-Хто розвиває економіку?
-Люди.
-Хто має дбати про підняття рівня життя населення?
-Уряд.
-А хто обирає в Україні уряд?
-Люди.
-Хто повинен удосконалювати закони?
-Той самий уряд, тобто люди.
-Тож для того, щоб змінилася економіка, закони і рівень життя, хто має змінитися?
-Люди.
А хто - "люди"? Це ми, всі ті, хто живе в Україні. Отже, і ти. А як повинні змінитися люди? Якими вони повинні стати? "Європейцями". Виходить дивна річ - не після того, як Україна стане членом Євросоюзу, її громадяни стануть європейцями, а зовсім навпаки - для того, щоб Україну прийняли до ЄС, її громадяни повинні стати європейцями.
А що означає "бути європейцем"?
I. Чи вважатимеш ти європейцем індійця, який емігрував до Великобританії і вчора отримав паспорт громадянина цієї країни? Він - вже європеєць? А що ти скажеш про пакистанця, який народився у Франції і прожив там 50 років? Хто з них "більше" європеєць? Чому? Спробуй чітко сформулювати свою відповідь.
II. Ти знаєш, що європейські міста загалом дуже чисті, тобто на тротуарах сміття (папірців, обгорток, решток їжі) немає. Ти розумієш, що це - тому що не смітять. Спробуй відповісти на питання: "Чому там не смітять?" Тільки не кажи, що за це штрафують. Ні.
III. Як на твою думку, про що свідчить те, що у Франції існує традиція недільних сімейних подорожей історичними місцями цієї країни?
IV. У одного англійця якось спитали, як йому вдається підтримувати у такому ідеальному стані свій газон. Він відповів: "Його стрижуть вже 150 років." Що він мав на увазі?
V. Повернись до пункту ІІ. Найцікавіше - у Сінгапурі за це таки штрафують. А тепер вирішуй - для себе! - ти б хотів жити у країні, де
"смітять і за це не штрафують;
"не смітять, бо за це штрафують;
"не смітять.
І стрижений газон, і сімейні подорожі, і відсутність сміття на тротуарах є проявом культури людей, що мешкають у певних країнах чи на певній території.
От ми і підійшли до відповіді на питання - чим європейці відрізняються від не-європейців: саме своєю культурою. Отже, щоб справді бути європейцем, треба належати до європейської культури. Більше того, треба усвідомити її своєю, треба, щоб вона стала твоєю автоматично. Так, як ложка - ти коли сідаєш обідати, береш ложку в руку у певний спосіб і навіть не задумуєшся над тим, як ти це робиш, це виходить ніби само по собі.
А у китайців так із паличками. Це інша культура. А колись їли руками. Це теж інша культура.
До речі, зверни увагу! Ти, коли чашку тримаєш, вказівний палець у вушко просовуєш? Не треба. Виховані європейці так не роблять.
А на Сході чашки без ручок.
Але що таке "європейська культура"? Наприклад, корида - неодмінна ознака Іспанії, але більше її немає в жодній країні. В Італії фермери легко співають оперні арії, але в жодній іншій країні такої любові до опери не помічено. В Німеччині, якщо людина має науковий ступінь, то перед тим, як її назвати, треба казати "доктор", а у Франції цього можна не робити. В Угорщині жодна гаряча страва не готується без добрячої дози перцю, а в Естонії його майже не використовують. Про що це свідчить? Про те, що всі європейські країни різні і культури у них також різні. Але є щось, що їх об'єднує. Це можна зобразити так:
Що є серцевиною цієї квітки?
Є два шляхи пізнання будь-чого:
індуктивний і дедуктивний. Індуктивний - це - в нашому випадку - коли ти
вивчаєш всі пелюстки, а потім
вирішуєш, що в них є спільного, а
дедуктивний - це якщо ти дізнаєшся,
що в серцевині, а потім
домальовуєш пелюстки. Тобі який
спосіб більше до вподоби?
Пелюстки? Чудово.
Давай спробуємо визначити, що ти
знаєш про кожну з пелюсток. Побудуй
асоціативний ряд, пов'язаний зі словом
"Франція": мода, парфуми, Париж, елегантність, "Рено", чарівні жінки...
Ну як? Вийшло? Давай домовимося: час у тебе є для того, щоб заповнити ці рядки. Книжки, інтернет, телебачення - до твоїх послуг, проси допомоги у вчителів, запитуй під час роботи.
Тепер подивімося на цю серцевину, тобто на те, що складає суть європейської культури. Культура - це особливий світ, створений людиною, де все є виявом людської сутності.
А. Гірич
Щоб зрозуміти європейську культуру, треба зрозуміти її основні стрижні, які формують поведінку людей.
Якими є основні стрижні? Ми звернулися за допомогою до твоїх колег-гімназистів. Ми спитали їх, що таке культура, як вони розуміють європейську культуру. Ось їхні ідеї:
Культура - це основне, що відрізняє людину від тварини. В культурі розкривається здатність людини змінювати природу, суспільство і саму себе. Це вміння говорити і спілкуватися.
Д. Бондаренко
Отже, перший стрижень - мовно-комунікативна культура.
Великі географічні відкриття мали велике значення для становлення географії і життя, а також для підтримання відносин з різними державами і навіть континентами.
Я. Веремеєнко
Другий - інформаційно-технологічна культура.
Ми, європейці, дуже схожі. У нас одна віра, хоч з дещо відмінними традиціями. У нас схожі звичаї, свята і навіть казки. Це нас об'єднує.
І. Войцеховська
Третій - традиційно-побутова культура.
Слова "ми всі різні" підкреслюють необмежені права людини, а "ми всі рівні" їх обмежують.
Б. Галкін
Четвертий - демократично-правова культура.
Нашою метою має бути збереження величезного скарбу, що включає в себе і літературу, і філософію, і мистецтво - все те, за допомогою чого і заради чого ми розвиваємось і живемо.
Я. Комова
П'ятий - мистецько-гуманітарна культура.
Люди повинні об'єднуватись, щоб вирішувати складні загальносвітові проблеми.
Л. Матусевич
Шостий - екологічна культура.
Ми - не безліч стандартних "я", а безліч різних світів. Людина - це покликання, котре покладає на тебе певні обов'язки. Людиною стати - це мистецтво. Щастя й внутрішню гармонію забезпечує справжня мета у житті.
К. Полинська
Мовно-комунікативна
Комунікація - передача, точніше обмін інформацією - дуже складний процес. Він передбачає встановлення двостороннього зв'язку між тим, хто подає інформацію (А) і тим, кому А цю інформацію подає (Б), причому очікуючи, що Б встановить зворотній зв'язок (відреагує на інформацію). А може бути рекламний ролик, Б - людина, яка його подивилась, а потім пішла і купила товар, що рекламувався, відреагувала.
Але у простішому розумінні комунікація передбачає наявність двох людей.
Для того, щоб провести вдалу комунікацію, треба вміти:
"говорити;
"слухати;
"розуміти.
Для полегшення комунікації люди досить часто вдаються до "прихованих компліментів" - слів "Добрий день!", "Будь ласка", "Прошу" - мовами тих людей, з якими говорять. Ці слова-"паролі" розташовують до тебе співрозмовника.
Спробуй з'ясувати походження таких слів:
"банк"
"банкрот"
"паспорт"
"фехтування"
"фізика"
"бухгалтер"
"компас"
"конвой"
"конвенція"
"грація"
"генерал"
"штурвал"
"мур"
Поясни, чому вони прийшли у нашу мову саме з цих країн. Про що це свідчить?
Слово "танець" - не українського і навіть не російського походження. Воно прийшло з польської - taniec, а туди - з німецької - Tanz. Чи могло це відбутися випадково? Чому?
1)Європу населяють різні народи, тому не існує єдиних чітких правил, як треба говорити. Італійці і французи говорять швидко і з різноманітними гострими (яскравими) інтонаціями, супроводжуючи мовлення великою кількістю жестів, інші народи - ні. У загальних рисах можна визначити так - чим ближче до Середземного моря, тим голоснішим, швидшим, яскравішим має бути зовнішній бік комунікації.
2)"Слухати" і "розуміти" пов'язані між собою, оскільки головне завдання того, хто слухає - робити це так, щоб той, хто говорить, був упевнений, що його розуміють. Як це зробити?
На відміну від японців чи американців, більшість європейців не вважають, що про розуміння неодмінно свідчить посмішка на обличчі того, хто слухає. Але приязний, відкритий вираз обличчя є обов'язковим.
Давні греки вважали, що основні поняття, у яких існує світ - це космос і хаос. "Космос" перекладається як абсолютний лад, порядок, а "хаос" - як абсолютний безлад.
1.Що можна сказати про уявлення давніх греків про світ, якщо вони називали його "космосом"? Чи справедливо це?
2.Як ти думаєш, чому слова "космос" і "хаос" існують у всіх європейських мовах?
3.Яким, на твою думку, є загальний шлях світу: від "космосу" до "хаосу" чи навпаки? Чи, може, ще якось?
Спробуй визначити країну-"батьківщину" твого імені, імен твоїх батьків і друзів. Про що це свідчить?
Спробуй перекласти "нормальною" українською мовою таку фразу: "Клікні на цей лінк, відкриється той сайт, який тобі потрібен". Скільки часу це в тебе забрало? Про що це свідчить?
Ти думаєш, що вмієш доступно і чітко викласти свої думки?
1.Спробуй батькам або друзям переповісти художній фільм, який вони не бачили. Скільки разів у тебе спитали: "Хто "він"?", "А "вона" звідки узялася?" Про що це свідчить?
2.Спробуй оцінити свій стиль мовлення. Ти до кого ближче - до англійця чи до іспанця? Попроси друзів; все-таки з боку видніше.
3.Почни розповідати щось мамі чи другу, коли вони чимось зайняті. У який момент твоєї розповіді вони кидають свою справу і дивляться на тебе? Роби висновки.
4.Вивчі слова-"паролі" мовами, яких ти загалом не знаєш (польською, німецькою чи іспанською). По-перше, ніколи не відомо, що в житті буде, по-друге, справиш враження на друзів: "Та що ви розумієте, неуки, Sinn Fein!" - це ірландською!"
Інформаційно-технологічна
Американський вчений Б. Андерсон написав книгу "Уявлені спільноти", де він запропонував поділ історії людства на 3 періоди в залежності від швидкості поширення інформації. У дещо спрощеному вигляді ці періоди можна охарактеризувати так: перший - усний, другий - друкований, третій (сучасний) - технологічний або цифровий. Ти розумієш, наскільки багато залежить в сучасному світі від інформації, навіть існує вислів: "Хто володіє інформацією, той володіє усім". Хоча, заради справедливості, варто зазначити, що інформацією ще треба вміти користуватися
Ти знаєш, що таке глобалізація? Це процес формування взаємозалежної, взаємодоповнюючої світової економіки. Наприклад, певні моделі кросівок фірми "Nike" складаються з понад 50 компонентів, які виробляються в Японії, Південній Кореї, Тайвані, Індонезії, США, кросівки як такі збираються на заводі у Гон-Конзі, а вважаються "американськими". Так відбувається через те, що компаніям вигідно використвувати природні ресурси у одній країні, робочу силу - у іншій, товар придумують дослідники і дизайнери у третій, а капітал, на який це все відбувається - належить комусь ще у четвертій. Світ стає дуже тісно пов'язаним, тому ми можемо дуже сильно залежати від коливання курсу валюти, якоїсь країни, від цін на нафту чи від надзвичайної ситуації, яка десь виникла.
Але існує також інформаційна глобалізація. Вона проявляється у тому, що про подію дізнаються однозначно, причому майже миттєво, люди у різних кутках планети, відтак, що цим усім людям у цій інформації передадуть, те вони і знатимуть, отже, те вони і думатимуть. У більшості своїй люди дуже зайняті, їм нема коли думати про все те, що вони чують чи читають, тому у людей зникає критичне ставлення до інформації, вони "ковтають те, що дають".
Це все небезпечні явища, але загалом дуже важко оцінити плюси і мінуси поширення інформаційних технологій, хоча, здається, для тебе як для людини XXI ст., питання не стоїть і "Інтернет та e-mail - це здорово!" Ти, безперечно, маєш рацію.
Чи можеш ти сказати, що ти досконало володієш інформаційними технологіями? Як ти вважаєш, який рівень володіння інформаційними технологіями є достатнім для сучасної активної людини? Чи вмієш ти вести листування через e-mail у відповідності до правил електронного листування? Чи знаєш ти ці правила?
Спробуй оцінити у відсотках спосіб використання тобою Інтернету, тобто яку частку з того, що ти проводиш у мережі, ти використовуєш на те, щоб:
""чатитися" з друзями;
"розважатися;
"шукати потрібну тобі інформацію у освітніх цілях чи " для себе ".
Які пошукові системи ти знаєш? Яка з них тобі подобається найбільше? Чому?
Як ти найчастіше дізнаєшся про новини у світі? З телебачення, газет, Інтернету? Чому саме так?
Чому обмеженість у доступі до інформації вважається порушенням прав людини?
Чи здатний ти критично ставитись до інформації, яку ти отримуєш, наприклад з реклами? Ти можеш це довести?
Скільки тобі треба часу, щоб дізнатися з Інтернету про:
"хімічний склад питної води у Києві;
"останній офіційний візит урядової організації в Україну;
"рік побудови собору Паризької Богоматері;
"діяльність організації з безпеки та співробітництва у Європі;
"останнє засідання Комітету міністрів Ради Європи.
Підказуємо:
"офіційний сайт Ради Європи: www.coe.kiev.ua
www.coe.int
"Європарламент: www.europarl.eu.int
"Євросоюз: www.europe.eu.int
"Україна та ЄС: www.eu-ukraine.kharkov.ua
Традиційно-побутова
Побут і звичаї кожного народу зумовлюються багатьма чинниками: заняттями населення, історією, природними умовами, релігійними віруваннями. Англійський вчений Дж. Фрейзер, проаналізувавши уявлення і звичаї народів, що перебували на рівні родового общинного ладу, дійшов висновку, що їхні уявлення та звичаї мають багато спільного. К.-Т. Юнг пішов далі, запропонувавши поняття "архетипів свідомості", іншими словами, є уявлення спільні для різних народів, і ці уявлення існують на дуже глибинному рівні. Зокрема, чим іншим можна пояснити, що річка у фольклорі багатьох народів символізує життя, пісок - смуток, міст - перехід до іншого життя, можливо, смерть, тендітне дерево (береза, кипарис) - дівчину? Тобто нас всіх об'єднують якісь образи, уявлення, що формувалися в ті часи, які називають "прадавніми" або "доісторичними".
Але з часом поступово народи ніби розходились у своєму розвитку, у них формувалися свої звичаї, свої традиції. Велику роль тут відіграли релігійні особливості, оскільки релігія, зокрема, християнство, ось уже впродовж понад 1000 років, визначає погляди і звичаї людей. До цього додається спосіб проживання людей - різні звичаї формуються у селян і у тих, хто живе в містах.
Важливим є чинник історичного процесу: різні народи проходили крізь різні історичні події і різні процеси, і це наклало свій відбиток на побут. Кліматичні умови так само відіграють велику роль, як і раніше. Але останнім часом внаслідок розвитку засобів зв'язку, телебачення, глобалізаційних процесів намітилася тенденція до нівелювання різноманіття, і рідко зустрінеш в Європі, хіба що на святі, людей у національному одязі, рідше співають національні пісні, менше уваги приділяють традиціям. Це непокоїть людей, оскільки світ різноманітний поступово може перетворитися на одноманітний, ми втратимо своє коріння, а це дуже небезпечно для людини.
З іншого боку, паралельно з цим відбувається посилення тенденцій до автономізації, що є проявом бажання довести і захистити свою національну самобутність. Це явище спостерігається у Франції (Бретань), у Іспанії (баски), у Італії (Сицилія, Сардинія), у Великобританії (Шотландія та Уельс), особливо болючою проблемою є становище Північної Ірландії, навіть у "безпроблемній" Швейцарії люди, які говорять французькою, постали перед необхідністю захищати свої права.
Про що це свідчить? Про те, що національні традиції, звичаї, насамперед, мови, є різними, і вони асоціюються у людей, які є їх носіями, з самими цими людьми, ступенем свободи самого їхнього життя, поваги інших народів до їхнього минулого, а відтак - з перспективами майбуття.
Ти знаєш, що таке "англійський сніданок"? Вівсянка, яєчня з беконом, тости з джемом, чай... А "континентальний сніданок"? Булочка з маслом, кава... Чому так? Взагалі, які країни, на твою думку, снідають "поживніше"? від чого це залежить?
Існує французька казочка про слона, який об'ївся маргаритками та анемонами - поширеними у Франції квітами. Якби дія казочки відбувалася в Україні, чим бідний слоник мав би об'їстися? А якби казочка була фінською? Чи португальською?
У яких європейських країнах всенародними є свята, пов'язані з Дівою Марією чи зі святими? У яких країнах цих свят не існує?
У якій країні національним святом є день Св. Патріка? Чому він набув політичного значення?
Про які риси побуту англійців свідчить прислів'я "Мій дім - моя фортеця"?
Подумай, у яку добу і у зв'язку з чим у європейців виникає звичка їздити (чи ходити) на пікнік. До речі, саме тоді виникає звичай прикрашати квітами оселю, ставлячи їх у вазу.
Як ти вважаєш, чому дівчата майже всіх європейських країн мали звичку плести вінки з квітів? З чим це пов'язано?
Знаєш пісню "Ти ж мене підманула..."? Схожі пісні (про дні тижня) є у всіх європейських народів. Знайди хоч один такий варіант. Порівняй тексти. Які висновки можна зробити?
Традиційною рисою італійського суспільства з давніх часів вважався культ сім'ї, коли сімейні зв'язки були вищі за все. Це явище було розвиненим вже за доби Відродження (у XV ст.). Спробуй уявити долю цього явища в Італії зараз. Чому ти вважаєш саме так?
Ті знаєш пісеньку "Жил-был у бабушки серенький козлик…"? Та не смійся! Це серйозно. Почнемо з того, що вона не російська. Це вільний переклад з польської:
Byla Babusia domu bogatego
Miala kosiolka bardzo rogatego,
Fin-tak, pfleik-tak, bardzo rogatego...
А ше одна російська пісня "Вечерний звон..." насправді є англійською. Як ти вважаєш, в чому причина того, що пісні мандрують і так міцно приживаються?
Чи знаєш ти, як звуть твоїх бабусю і дідуся? А як звали твоїх прабабусю і прадідуся? Ким вони були? Де вони жили? Ти є членом сім'ї, але чи можеш ти сказати, що ти є членом роду?
Чи є у вашій сім'ї традиції і звичаї? Які вони?
Спробуй започаткувати традицію свята чи якоїсь події у своїй сім'ї чи у своєму класі, гімназії. Що треба, щоб якась подія стала традиційною? Хто повинен про це дбати?
Чи можеш ти "просто так" одягти вишиванку? Чи зручно ти себе в ній почуваєш?
Влаштуй у класі змагання: хто більше знає українських народних пісень. Яке число, на твою думку, стане мінімальним? Чи може ним стати "1"? А яке стане максимальним?
Проведи власне дослідження: яка європейська країна є чемпіоном за кількістю національних свят. Яке свято з тих, про які ти дізнався, є найсвоєріднішим? Підготуй розповідь про ті свята, які тобі запам'яталися.
Демократично-правова
Демократія базується на кількох принципах, одним з яких є можливість ефективного контролю громадян за діями влади. Цей контроль здійснюється через наявність органів влади, членів яких обирає народ.
Європа справді є першим місцем у світі, де зародилася демократія. Ти знаєш, що це відбулося у Греції. Але потім про демократію надовго (століть на 15!) "забули". У Європі тривав довгий період монархічного, причому абсолютистсько-монархічного ладу. І тільки у 1215 р. у Англії з'явилась "Велика хартія вольностей", яка гарантувала певні права людини, щоправла, тільки представникам певної соціальної верстви - баронам. За 50 років так само у Англії з'явився парламент - перший демократичний орган влади. Але тільки починаючи з "Декларації прав людини і громадянина" (1789, Франція) ми можемо говорити про поступальний розвиток демократії в Європі.
Шлях, як бачиш, не простий. Як ти думаєш, чому?
Коли у Франції, зокрема, вже давно існували демократичні органи влади, а у Англії за виборче право боролися робітники заводів і фабрик, у Російській імперії, частиною якої була Україна, людей можна було продавати і вбивати, якщо вони були кріпаками. В Європі кріпосне право почало поступово зникати вже у XIII-XIV ст., в Україні ж воно було скасоване у 1861 р. Як, на твою думку, це вплинуло на свідомість і світогляд людей?
Наступним принципом демократії є ідея права та тісно пов'язаних із ним законів. Можна сказати, що історія Європи - це історія боротьби за рівність усіх перед законом і за верховенство права.
Вже у XVIII ст. Виникла ідея правової держави, тобто держави, у якій охорона і захист прав громадян відбувається виключно юридичними засобами, існує взаємна відповідальність держави і особи. Вважається, що правова держава - це одне з найважливіших, можливо, найважливіше досягнення європейської цивілізації. Чому так вважають?
Давньогрецького філософа Сократа суд Афін прирік на смертну кару у дивний спосіб: він повинен був сам випити отруту. Чому так? Тому що Сократ був вільним афінським громадянином і до нього за законом не можна було застосовувати насильство (повісити, відрубати голову). Зараз для нас не важливо, чи був Сократ винний (хоча нічого поганого він насправді не зробив, повір!), важливо те, що хоча в нього була можливість втекти з тюрми, Сократ цю отруту випив. Як ти думаєш, чому він це зробив? Як на твою думку, він вчинив правильно?
Впродовж Великої французької буржуазної революції революційним (= демократичним) судом було страчено А.Л. Лавуазьє, великого хіміка, який прославив на той час Францію по всій землі. Але він був причетний до хлібних спекуляцій, які призвели до зростання цін на хліб і, відповідно, до голоду. Чи правильно вчинив суд?
Французький політичний діяч Шарль де Голль якось сказав про Францію: "Не можна очікувати єдності від країни, в якій налічується 250 сортів сиру." Що він мав на увазі?
У яких країнах Європи і коли приблизно могли з'явитися фрази: "Держава - це я" та "Король царює, але не править". (Підказка: за право бути батьківщиною цих фраз в цілому змагаються аж чотири країни.) Думай!
Уяви ситуацію: тобі і твоїм однокласникам подобається відпочивати у певному парку, і раптом його закрили. Ви вирішуєте створити "Товариство із захисту прав відпочиваючих". Як це зробити? Склади план ваших дій, напиши звернення до громадськості. Які державні чи недержавні органи можна залучити? Чому саме ці? Які акції ви можете провести?
Організуй у класі дискусію на якусь "гарячу" тему. Чи є якийсь результат цієї дискусії: ви дійшли якогось висновку чи просто "поговорили і розійшлись"? Про що це свідчить? Проаналізуй свою участь. Чи хотілося тобі в певні моменти "гримнути кулаком по столу", "грюкнути дверима" чи просто вийти?
Мистецько-гуманітарна
Те, що Європа має високорозвинену європейську культуру - з тим ніхто не сперечається. Це очевидно. Цікавим і таким, що заслуговує на увагу, є інше.
Художня культура Європи виросла з античного минулого язичницьких Греції та Риму, а розвивалась внаслідок дії імпульсів християнства. Це призвело до своєрідного характеру тканини європейської культури.
З іншого боку, Європа внаслідок багатьох причин була місцем виникнення, поширення і - для інших народів! - джерелом певного художнього напряму, стилю. Наприклад, спеціалісти визначають певні особливості англійської, німецької чи північно-італійської готики, але в загальних рисах готика стала транснаціональним явищем, так само як і бароко, романтизм, постмодернізм.
Але що є стрижнем європейської культури - те, що вона вся "про людину". Вона є яскраво "людиноцентричною". І хай за часів античності людина була часткою спільноти, а за часів середньовіччя - "піщинкою світобудови", за часів Ренесансу - "вінцем творіння", але все одно людина була і залишається головним і - майже! - єдиним об'єктом мистецтва і творчості. Тому кажуть, що європейська культура є гуманістичною, бо Європа подарувала світу гуманізм.
Ірландському письменнику Джеймсу Джойсу належить вислів: "Йому зіпсували душу картинами пекельних мук, і йому вже ніколи не досягти елінської ноти". Що він мав на увазі?
Як ти вважаєш, чи можна українську культуру назвати "людиноцентричною"? У яких пам'ятках чи у творчості якого митця можна знайти підтвердження твоїй думці?
Ми охарактеризували людину античності, середньовіччя, Відродження. Спробуй у подібний спосіб визначити людину XVIII, XIX, XX століть.
Спробуй дати визначення гуманізму. Що ти особисто розумієш під цим поняттям?
Європейська середньовічна думка запропонувала два шляхи пізнання Бога. Перший - "вірую, щоб розуміти", другий - "розумію, щоб вірити". На твою думку, який шлях визнала своїм західна (католицька) церква, а який - східна (православна)?
Французький мислитель Б. Паскаль сказав: "Людина - це тростина, але тростина мисляча". Інший французький мислитель Ф. Ларошфуко вважав: "Нема нічого дурнішого, ніж бажання завжди бути розумнішим від усіх". Як на твою думку, чи є тут протиріччя? Чому? Якщо є, то як ці дві фрази можна узгодити?
Великим поетом Німеччини був І.-В. Гете. Великим письменником Росії був Ф.М. Достоєвський. Великим художником Голландії був Рембрандт. Чи вважаєш ти, що Україні потрібні "свій Гете", "свій Достоєвський", "свій Рембрандт"? Чому?
Чи можеш ти сказати, коли в Європі виник театр? Коли в Європі виникла опера? Балет? Коли виник театр в Україні? Коли в Європі виникла рок-музика? Чому саме тоді? Коли рок-музика виникла в Україні? Чому саме тоді?
Певно ти можеш назвати видатних митців Англії, Франції, Італії, Німеччини. А якими митцями представлені:
Норвегія
Австрія
Іспанія
Польща
Чехія
Латвія
Португалія
Європа справді подарувала світу гуманізм. Але саме в Європі починались і І і ІІ світові війни, саме Європа стала місцем існування найкривавіших диктатур. Чому, на твою думку, так сталося?
Особистісна
Сучасний англійський дослідник Е. Вілсон свою книжечку про Україну назвав "Українці: несподівана нація" ("The Ukrainians: Unexpected Nation"). У передмові він пояснює, що "постання незалежної української держави 1991 року стало великою несподіванкою для західних урядовців, науковців і промисловців. ...Україна розглядалася як малоймовірний кандидат на нову національну державу, з огляду на притаманні їй етнічне, мовне, релігійне та регіональне різноманіття". Україна справді була несподіваною чи то неочікуваною, але не тільки з огляду на її різноманіття. Україна весь час перебувала під владою якихось держав, на той час сильніших: Литви, Польщі, Австрійської імперії, Російської імперії, СРСР. Відповідно у світі сформувалася думка, що українці не в змозі існувати самостійно, а може і не хочуть.
Справа в тому, що коли хтось довго перебуває під чиєюсь владою, у цієї людини (чи у цих людей) поступово виникає звичка перебувати під владою. Що це означає? Це означає, що ця людина чи ці люди позбавлені права приймати рішення - за них це робить той, хто ними керує. Це, безперечно, викликає незадоволення, оскільки очевидним є обмеження свободи. З іншого боку - щось вийшло погано - "це не ми винні, це він (вони), це було їх рішення. А ми - що? Ми тільки виконавці." Той, хто приймає рішення, несе відповідальність за його наслідки. Це важко, а іноді і небезпечно. Коли права приймати рішення у народу немає століттями, він поступово втрачає звичку його приймати, відтак, нести відповідальність.
Власне, через це від нас ніхто й не очікував такого. Світ вирішив, що ми не в змозі приймати рішення. Аж "раптом", у 1991 році...
Тепер уяви, що людина, яка звикла бути під владою, під контролем, опиняється без цього контролю. Як вона почуватиметься7 Невпевнено. "Раптом не те зроблю, не те скажу..." Так само і народи. Не може почуватися впевнено той, у кого немає навичок приймати рішення, знаючи, що відповідальність на ньому. Впевненість у собі - велика річ. Тільки не плутай із самовпевненістю.
Тепер повертаємось до різноманіття. Чи знаєш ти , що в україні живе багато німців, угорців, євреїв, циган. Татар, поляків? Чи знаєш ти їхні звички? Чи цікаві тобі їхні народні пісні? Чи можеш ти, живучи в Україні, розказати про те, наскільки своєрідним є побут та традиції гуцулів? Чи можеш ти сказати, що знаєш, як живуть люди, що видобувають вугілля на Донбасі чи вирощують буряки на Вінничині? Чи можеш ти сказати, що ставився з повагою до думок і поглядів представників іншого табору під час Помаранчевої революції?! В Україні проживає багато мусульман. Чи знаєш ти їхні релігійні свята? Чи знаєш ти, чого не варто казати представникам інших народів і релігій, щоб їх не образити?
Особливе питання - як ти ставишся до сили та примусу? Чи ходив би ти на уроки, якби знав, що батьки не дізнаються про твої прогули? Чи перебігаєш ти вулицю на червоне світло? А якщо на перехресті стоїть регулювальник? Чи можеш ти штовхнути ногою бездомну кішку? А тигра у джунглях штовхнув би? Як ти думаєш, про що це свідчить? Ще одне питання - ти дбаєш про себе, про своє майбутнє?Чи покладаєшся на "якось буде", на батьків, на випадок? Якщо "так", то хто тоді насправді тримає в руках твою долю? Ким тоді ти є - вільною людиною чи маріонеткою?
Ми підходимо до висновку, який випливає з усього того, що ти прочитав: європейці справді відрізняються тим, що вони свідомо ставляться до свободи. Вони свідомо вільні, тобто вони розуміють, що свобода дана їм, але вони відповідальні за те, як вони цією свободою скористаються. Власне - це те, що на разі відрізняє їх (в більшості) від нас (теж в більшості). Вони - різні, ми так само різні. Але вони - рівні, і ми теж маємо бути рівними - і між собою і з ними. Але головне - набуваючи рівності, не забути себе. Перефразовуючи один відомий вислів, можна сказати: "Перебуваючи у Європі, збагни поведінку європейців і у такий спосіб стань ще більше українцем." Або, як написала А. Гірич: "...прагнучи до Європи, головне не втратити себе!"
Щасти тобі!